Безконтрольний експорт брухту чорних металів є однією з найбільших проблем української металургії. Про це заявив операційний директор Групи "Метінвест" Олександр Мироненко на Форумі промисловців від Forbes Ukraine. За його словами, якщо на початку війни обсяги експорту становили лише 4 тис. т на місяць, то зараз вони зросли до 50 тис. т.
‍
«Це серйозна загроза, адже з кожною тонною  вивезеного брухту Україна втрачає близько $800-900 валютної виручки. Ці кошти могли б залишатися в економіці країни, якби брухт був перероблен на українських підприємствах і прямував на внутрішній ринок або експортувався вже як готова продукція, створюючи нові можливості для розвитку національного виробника», – наголосив Мироненко.Така тенденція послаблює не лише промисловість, а й фінансову стабільність країни, адже переробка брухту всередині держави створює додаткову вартість, податкові надходження та робочі місця.Зазначимо, що протягом січня-липня 2025 року Україна експортувала 248,34 тис. т брухту чорних металів, що на 66,4% перевищує показник аналогічного періоду 2024 р. У Польщу направлено 208,04 тис. т сировини, до Греції – 16,44 тис. т, Болгарії тис. т.
‍
В останні роки Польща фактично стала транзитним майданчиком для українського брухту, який далі вирушає до Туреччини, оминаючи експортне мито в €180/т. Дані показують, що 2024 року експорт польського брухту до Туреччини зріс більш ніж удвічі – до 529 тис. т проти 228 тис. т роком раніше, а з 2022-го обсяги збільшилися майже втричі. Одночасно різко зріс імпорт сировини з України: з 15,6 тис. т у 2022-му до 159 тис. т у 2023-му та 251 тис. т у 2024-му. Така динаміка вказує на ймовірний реекспорт українського брухту через Польщу на турецькі металургійні комбінати.
‍
Для української економіки  доцільніше експортувати готову сталь, виготовлену з брухту, а не сам брухт – адже металургійні підприємства є одними з найбільших платників податків в Україні.       …ох-ох, бідні металургійні підприємства ніяк не добирають валютної виручки. А що ж робити звичайним збирачам металобрухту? Може, варто згадати, як ще торік ці «гіганти» зовсім не поспішали купувати брухт, бо на ринку був профіцит. Вони ввели квоти на закупівлю, потім знизили ціни настільки, що макулатура коштувала дорожче за металобрухт. А далі — історія з трансформаторами на одному з величезних підприємств галузі, після чого ринок узагалі обвалився. В той же час  одне з найкрупніших підприємств галузі  встигло накопичити гігантські обсяги сировини майже задарма.Тож, звісно, нам треба поспівчувати металургійним підприємствам — адже вони в нас такі «бідні й нещасні». Безумовно, це сарказм. І вся ця замовна стаття виглядає так само. Якщо ситуація розвиватиметься такими темпами, то саме збирачі металобрухту залишаться ні з чим і підуть по світу, бо держава традиційно підтримує лише великих платників, а малих учасників ринку — ніхто не захищає.